Консультация адвоката онлайн

Задать вопрос

Наташа (РАКИТНОЕ)
Вопрос задан 12 января 2017 г., 20:32:26
Здравствуйте. У меня такой вопрос: я летом находилась в отпуску и попала в больницу на 10 дней, 4 дня из которьіх попали на субботу и воскресение. Сейчас я хочу взять свой отпуск, но в отделе кадров сказали, что я могу взять только 6 дней вместо 10. Но я ведь болела 10 дней. Подскажите, разве не календарньіе дни считаются? Спасибо.
Анжела (Украина)
Вопрос задан 10 января 2017 г., 16:30:18
Добрый день. Подскажите в отношении вопроса о праве на наследство по закону. Сложилась такая ситуация. Мой родной отец умер и после его смерти осталась квартира, кроме меня у отца ни родственников, ни родителей, ни других детей, ни жен нет. По закону я имею право на наследство в порядке первой очереди. Срок истечения полгода подходит к концу, и меня нотариус пугает, что его сожительница, с которой он проживал, подала также право на наследство и может требовать суда.
Имеет ли она право претендовать на квартиру моего отца (расписаны они и женаты не были, детей совместных нет) и какое решение суда и как может закончиться для меня? Спасибо.
ВЛАДИМИР (ЗАПОРОЖЬЕ)
Вопрос задан 07 января 2017 г., 18:53:40
Здравствуйте. У меня вопрос следующего характера. Опишу сложившуюся в моей семье ситуацию по подробнее. В общем у меня жена инвалид 1вой группы д.з. Рассеянный Склероз. И её сейчас похитили родственники. Дело было вот как. В последнее время её болезнь сильно прогрессировала. Ей день ото дня становилось всё хуже и хуже. Проходила лечение на дому но оно не давало результатов. Пока не вышло так что она уже лежала без сознания и скорая забрала её в реанимацию. Там её выходили, я естественно, ежедневно её посещал. Потом жену, в уже более лучшем состоянии перевели в отделение 2 торой неврологической больницы. Все 10 лет нашего замужества я лежал в больнице с ней, но в этот раз вмешались родственнички и в место меня с ней легла тёща. Мне не давали видеться с женой, оскорбляли (родственники жены), но я ходил, покупал лекарства, в общем помогал как мог, даже кредит взял в банке. Но в один прекрасный день, я с детьми (у нас 2 дочки) приехал навестить жену, а там, в палате свора её родственников. Пустили только дочку, я поговорил с лечащим врачём. И главное что на вопрос когда выписка? Доктор спокойно ответила что не скоро. Когда мы выходили из маршрутки уже возле дома, дочка вдруг остановилась и сказала. Папа, по моему мама мне шептала (она тогда говорила с великим трудом) что её выписывают. Я позвонил в отделение и мне ответили что больная Орешникова уже не в больнице. И ЭТО ПРИ ТОМ ЧТО ЛЕЧАЩАЯ ВРАЧ ЧАС НАЗАД СМОТРЕЛА МНЕ ПРЯМО В ГЛАЗА И ТВЕРДИЛА ЧТО ЕЁ ВЫПИШУТ НЕ СКОРО!!! Я тогда поднял на уши всех. Точнее полицию и прокуратуру. В общем к ней ездили что-то выясняли, в больницу приезжал наряд. Даже следователь Гувд приезжал к ней, но ответ силовых структур был следующим - это семейные дела мы в них не вмешиваемся. Она дескать, подписала бумагу у глав врача, что поедет к маме. Ну а то что она в этот момент не знала как её зовут это мало кого волнует, она ведь ещё не признана не дееспособной. В общем украли у меня жену, а она в тяжелейшем состоянии , она даже порой не сознаёт что она не дома. А эти сволочи этим пользуются чтобы воротить свои тёмные дела. А дела вот какого рода. Дело в том, что я обратился в центр оказания бесплатной правовой помощи и выписал бесплатного адвоката. Адвокат по копался в этом деле и сказал что напрямую к ним не подобраться. Там всё чисто по документам, они не будут пока признавать её недееспособной, а она сейчас в таком состоянии, что хоть смертный приговор ей подсунь она и его подпишет. Но всё таки одна зацепка нашлась. Называется она махинации с пропиской. Дело было в 2012 году. Тёща тогда приватизировала квартиру. В этой квартире была прописана тёща, моя жена и старшая дочь Виктория. Тёща и сестра моей жены стали требовать что бы моя жена и дочь выписались из квартиры на период приватизации. Они мотивировали это тем, что моя жена плохо ходит (она уже тогда имела 1группу пожизненно но могла ходить с костылём). Сестра божилась что временно пропишет Свету у себя. Мои родители тогда сразу сказали что это афера, и что бы она не соглашалась на это, так как её лишат наследства. Света их послушалась и отказала. Но в один прекрасный день приехали 8 (!!!)человек её родственников и под угрозой физической расправы увезли Свету. Они угрожали мне, а в числе приехавших были два двоюродных брата Светы, мастера спорта по кикбоксингу. В общем что она там подписала она так и сама не поняла, но её и Вику выписали. Это было в декабре 2011 года. После этого её сестра Оксана (клявшаяся прописать её у себя) категорически отказывается прописывать Свету (и Вику). Я решил прописать жену с ребенком к себе. Но хозяин моей квартиры отец, а он заявил что родственники Светы это свора аферистов и что он никогда не даст согласие на её прописку. В общем стали молить тёщу что бы она быстрее прописывала обратно Свету и Вику. Дочка моя кстати тоже инвалид и в феврале 2012 у неё была перекомиссия на группу но она не смогла её пройти по тому, что была не прописана. В общем в марте тёща смилостивилась и в конце месяца прописала их обратно. И только сейчас, когда адвокат разослал запросы стал ясен смысл этой авантюры. Дело в том что тёща периодически пыталась прописывать к себе посторонних людей, но жек ей отказывал, по причине нехватки жил площади. И в период с декабря по февраль 2011 -2012 годов был прописан левый мужик!!! (а дочка родная с внучкой были бомжами и потеряли детских пособий за 2 месяца, золото а ни родственники). Тёща и потом пару раз подходила с просьбой что бы Света вы писалась, но Света её просто послала куда подальше. С тех пор у нас началась просто жесть. Но вернёмся к нынешней ситуации. Когда Сергей (мой адвокат) сказал что здесь пахнет торговлей пропиской, я готов был до потолка прыгать от радости. Но ни тут то было. Адвокат вроде с какой-то судьёй по советовался и сказал что ничего здесь не выгорит. Мол торговлю пропиской мы доказать врятле сможем, а подать заявление на пересмотр приватизации может только непосредственный родственник старше 18 лет. Т.е Света этого сделать не может, так как находится у них, а старшей дочке только 15. Вот и замкнулся круг. За чем я собственно вам пишу, если у меня есть адвокат? Да не доверяю я этому адвокату. Какой-то он никакой-то, ни рыба ни мясо. Мы с ним уже с сентября месяца работаем, а воз и ныне там. А я пока тут один с двумя детьми. Понимаете. А родственнички не дремлют. Уже подали от имени Светы иск на развод. Хотя когда дочка последний раз к ней ездила спросила об этом у Светы, та ответила что любит нас всех и не собирается разводиться. В общем помогите, мне сейчас очень тяжело с двумя детками. Мне кажется что мой адвокат что то упускает. Думаю есть возможность этих сволочей при щучить. И ещё, мне уже прислали копии документов из суда. Я заметил нестыковочки. Во первых, подпись на иске сильно отличается от Светыной подписи. А во вторых на её временном удостоверении личности нет подписи (паспорт её, естественно остался у нас дома, а родственники тышком-нышком подали на утерю паспорта и получили временное удостоверение). Может ли документ удостоверяющий личность не иметь подписи? Заранее благодарен за ответ.
Валерия (Львов)
Вопрос задан 06 января 2017 г., 06:42:43
Добрый день. Возник вопрос по кредитованию. В июне 2015 года я воспользовалась услугами онлайн-кредитования "Манивео". Обстоятельства сложились таким образом, что погасить задолженность вовремя не смогла. С представителями компании связалась в июле, сообщила о своем желании погасить задолженность. Я являюсь зарегистрированным переселенцем из зоны АТО. В 2014 году переехала из Краматорска во Львов. Мне известно, что есть закон, по которому кредитным организациям запрещено начислять штрафы за просрочки по кредиту. Я сообщила эту информацию в "Манивео", попросила их пересчитать задолженность без учета штрафов, чтобы я могла ее оплатить. В компании это сделать отказались. В итоге я заплатила по кредиту (изначально получила в займ 2000 грн.) около 3500 грн. При этом компания по непонятным мне расчетам установила задолженность на сумму почти в 5000 грн. После этого платить я просто перестала. Несколько дней назад мне пришло смс от какого-то коллекторского агентства. Скажите, могу ли я как-то избавиться от их преследований? На что имею право? Можно ли признать недействительным договор, если он заключался только в интернете (т.е. в реальности я никаких документов с этой конторой не подписывала)? И что вообще делать в этой ситуации?
Denis (Сумы)
Вопрос задан 05 января 2017 г., 19:25:40
Добрый вечер.
Ко мне на дачу залезли, выламав двери зашли в дом.
Украли електроинструменты ( лобзик, дрель, бензопила) и по мелочи там железяки ...
Воров нашла полиция, одному 17 лет другому 19 .
Что их ждет ? В тюрму не охота их садить , ломать жизнь , может материально наказать ?
В какие сроки можно забрать заявление, что бы дело не дошло до суда ?!
Алла (Шпола)
Вопрос задан 05 января 2017 г., 19:15:18
27 жовтня 2007 року я вийшла заміж за Тулуман Богдана Валентиновича. Від шлюбу народилося два сина Тулуман Денис Богданович 25 лютого 2008 р. н. та Тулуман Назар Богданович 29 січня 2013 р. н. Я працювала в ПП Кисленко діловодом, звільнена в зв’язку смертю мого керівника Степана Васильовича, а на даний час спеціаліст з організаційних питань Політичної партії Народний Фронт в Шполянському районі Черкаської області
Першого сина Дениса мій колишній чоловік визнавав, а от коли завагітніла Назаром, то з перших днів Богдан говорив, що дитина не його, щоб робила аборт, доводив до того, що я двічі лежала в лікарні з загрозою втратити дитину. На протязі років шлюбу, Богдан не раз піднімав руку, доходило навіть до того, що я зверталася в лікарню за допомогою. Якось під час сварки зі мною, підняв був руку на мого батька, тому що мій батько не підпустив Богдана до мене коли той хотів мене вдарити. Я подавала на розлучення, нам дали місяць на примирення, я повіривши в слова Богдана, що подібного більше не повториться, що дитині потрібний батько, заяву відхилила.
З часом ми вже жили як співмешканці, я всі сили поклала на виховання дітей. Працювала діловодом в ФОП Кисленко, щоразу брала участь підчас виборів (ОВК, ТВК, ДВК, працівником штаба), а від колишнього чоловіка прибутку ніколи не було, він працював юристом в ВАТ «Ощадбанк», говорив що заробітна плата 1200 грн., яка витрачається на бензин, сигарети та обіди.
Після шлюбу, проживали ми в його батьків. Я була як Попелюшка, робила все що в моїх силах, але Богдана мама на той час Дуже любила спиртне, бігала по всіх, хто наливає. Вони оформили її приватним підприємством (ПП «Тулуман»), поставили невеличкий продуктовий кіоск, в якому вона сама ж торгувала. Але її любов до спиртного брала верх, вона п’яна під заборами падала, бувало доходило до того що під себе ходила, вступала в інтим з сторонніми чоловіками, її чоловік все бачив, але він також «свій подарок», замість того щоб розбиратися з нею, щось робити їй, тільки й ходив погрожував всім хто в її стані не був навіть причетний. Таким чином в них появилась неприязнь до мене, а все тому, що коли вона була п’яна, намагалась мене принизити, говорила: «Ти забрала в мене сина і хочеш забрати хату і машину». Я з 7 березня 1996 року залишилась без мами, батько робив для мене все що було в його чоловічій батьківській можливості. В нього хазяйство (рогата худоба, свині були), про батька і про мою покійну маму погано ніхто не говорить, його поважають, а за маму завжди від людей чула тільки хороше. А от моя бувша свекруха в п’яному стані начала мені висказувати, який в мене батько алкоголік, мати така сяка, одним словом, я не витримала, зібрала речі, взяла сина Дениса і перейшли жити до мого батька. Богдан на той час, також пішов жити з нами, оскільки не раз і сам бачив, що коли вона в п’яному стані, то неадекватна.
Згодом померла баба Богдана (його батька мама) і ми перейшли в її хату, от тут і розпочалося пекло в моєму житті. Справа в тому, що Богдан щодня курить травку, бувало таке що і по декілька раз на день. Я проти такого, але весь час наївно вірила що покине курити, потім займалась дитиною і вже не було часу на виховання Богдана. До дитини він взагалі ніяк не відносився, тому, що майже його не бачив. Зранку на роботу, прийшов з роботи, поїв, закрив кіоск і в гараж курити з друзями до 2, 3, 4 ранку, ось і весь графік його життя. Ходив Денис в дитячий садок, то я і платила, я вдягала, я на збори ходила, я на всі свята була, суцільні Я Я Я. Пішов Денис в школу, знову ж таки весь перший клас були суцільні Я, збори, кошти, одяг, уроки все робила з дитиною я. Уже в цей час був менший син Назарчик, батьки зрозуміють як самому було справитись з обома хлопцями, коли з одним потрібно уроки, з другим погуляти щоб не заважав, а потім всіх накормити, покупати і приготувати до наступного дня в школу, зате Богдан взагалі гарно пристроївся. Він покинув Ощадбанк, пішов в ТОВ Агротрадиції юристом, попрацював там дуже мало, потім «нарозповідав мені казок» про зміну керівництва, розпад фірми, що мовби стало причиною його уходу звідти. З часом я взнаю, що нічого подібного не було, що він звільнений тому, що «зливав справи в суді».
Хоча це недивно, пізнаючи все глибше цю сімейку. Де мама в кіоску торгує зіпсованими продуктами, ковбасу натирає олією, зберігає продукти не відповідно до їхніх вимог, де міняє розсіл оселедців і говорить свіжі свіжісінькі, де миші табуном ходять, де мурахи в цукерках, де кільку тримає на вітрині, на сонці, а потім здирає обгортку і продає людям, де в крупах «куськи», макарони з цвіллю, мама, яка додому крала тушонки, які приносили люди коли збирали посилки в зону АТО. На сьогоднішній день, в кіоск майже ніхто не ходить, вона пересварилася з людьми, але продовжує травити людей.
Папа його, це взагалі не пойми що, коли він бачив її п’яною, то винні були всі, до кого вона наглим образом йшла, коли бачив що в неї статева близькість то замість розбором з нею, погрожував її партнерам, а всім хто про це говорив, закривав рот та ще й набирався наглості обзивати всіх людьми легкої поведінки (було ж по кому судити всіх).
В листопаді 2014 року Богдан став в центр зайнятості, я перебувала в декретній відпустці. За цей час до дітей від нього уваги не було, грошей в сім’ю не приносив, брехав що біржа не платить. Коли Назарчику було півтора місяці, ми попали в лікарню з великою простудою, а все тому, що я покупала його, а вікна були старі, сквозило так, що в халаті в капюшоні на кухні їсти доводилось, я з малим вийшла з лікарні, отримали дитячу допомогу і поставили за ті кошти пластикові вікна (пізніше поясню до чого я за них згадала).
Тепер ближче до того, чому я все описувала і чому все стало причиною до Вас звернутись.
Червень 2015 рік, папа Богдана начав до мене пригати битися (в них це взагалі сімейне. Дід з бабою билися, батько матір бив, а Богдан бив мене), я не витримала такого, повідомила Богдана, в результаті ще й винною зробив і добавив. Це була остання капля мого терпіння. Я зібрала (те що встигла на той час) речі дітей і свої, і з дітьми перейшла жити до мого батька. Все начеб і повинно було бути добре, але є велике АЛЕ, мій батько живе через дорогу від цього будинку, кіоск стоїть в дворі цього ж будинку, так що далеко від них просто нікуди було дітися. Кожного разу як тільки скрипнула батьківська хвіртка, відразу від нього дзвінки, контроль, погрози, постійні натиски. Я подала на розлучення, за цей час було всього. Він на той час просив дозволу взяти дітей погуляти, питав за час на скільки, що можна що ні. 29 червня падав на коліна, лив сльози, просився вернутись або забрати його від його ж батьків, розповів за всі його банківські борги, за всі натиски від його батьків, клявся що більше руку не підніме, але скільки такого артистизму від них надивилась, що вже бачила цей фальш. І от 30 червня, коли я прийшла забрати дітей (він брав їх на пару годин погратися), він мене побив, а побив за те, що наступного дня в нас суд про розлучення, і коли я на його запитання сказала, що буду подавати на аліменти і розподіл майна (оскільки він мені навіть особисті речі не віддавав, тільки те, що встигла схватить в перший день), то розмова перейшла в скандал, він начав виштовхувати мене з хати, не пускав дітей. Я взяла Назара на руки, він вдарив мене в спину, я разом з дитиною упала, малий вилетів з рук, а Богдан сів зверху і бив мою голову об бетонну підлогу в веранді, Назар тоді руками начав відтягувати його за голову, кричав: «Не бий маму», чим відволік його. Я вирвалась з під нього, схватила Назара на руки і забилась в куток веранди, його гукнув Денис (був в хаті на той час), в цей момент я начала дзвонити в міліцію, але Богдан повернувся, розбив телефон, вдарив мене по лиці і за шкірки разом з меншим сином виштовхав на двір. Що спасло мене на той час, це що був ще старий телефон, з якого вже на дворі я визвала міліцію. Я стояла під вікнами і, чекаючи міліцію, чула як він старшому синові говорив, що я прийшла п’яна, що перша побила його та начала громити будинок. Він видзвонив свого папу з мамою, ще папа його приїхав велосипедом і начав мене з меншим сином виганяти, погрожувати, руками махати (чому з меншим, тому що вони також тої думки, що менший син Назар не Богданів). Я Назара занесла до свого батька, сама дочекалась міліцію, не знаю що вони там з ним говорили, але мені сказали чекати на вулиці. Наступного дня 1 липня нас розлучили, про примирення не було уже і думок, в той же день я пішла в міліцію, зняла побої. До суда справа так і не дійшла, мене в міліцію не визивали, а я коли заходила то говорили, що багато справ, що зателефонують.
Потім дійшло до аліментів, розподілу. Аліменти по рішенню суду повинен був він сплачувати мені за двох дітей. Стосовно розподілу, то він почав по трохи сам віддавати і то, барахло (регістратор, магнітолу, те, що неробоче і автомобіля не має, тому для мене це мотлох непотрібний ні мені, ні дітям). В суді я пробачила йому всі остальні речі, я не стала вимагати компенсацій ні за ті вікна, ні за тин, ні гараж, ні опалення в будинку (те, в що вкладала кошти, для забезпечення комфорту дітям, йому, собі). Вікна?! Та хай тепер дивиться в них і згадує як заставляв аборт робити, як всім ходить говорить що дитина не його (на телефоні включала диктофон підчас розмов, тому що погроз було скільки, що не знала чи виходячи з дому повернусь жива. На телефоні є записи його погроз, і що дитина не його і тому подібне). Коли в суді сказала, що непотрібно більш нічого, що віддав того й досить. Судове засідання визнало як усну нашу домовленість по розподілу.
Пройшло декілька днів і він написав на мене заяву в міліцію що вкрала велосипед (хоча я оставила йому «горний», а собі взяла велосипед де дитяче сіделечко і багажник, що було зручно возити двох дітей), дільничний пояснював, що я б могла не віддавати, так як розподіл пройшов, документів на велосипед ясно ж що немає, але я не захотіла цієї тяганини, ті погрози, ті наклепи їхні на мене, тріпання сусідам (вони ж всією сімейкою сусідам, друзям говорили яка я погана, і що пішла з будь-якої причини, але про їхні піднімання руки ясно ж мовчок). Я віддала велосипеда, я просто хотіла щоб дали мені спокій. Їздити не було на чому, я брала в сусідки, в неї також дитина і тому велосипед з сіделечком.
Якось до неї приїхав її кум (ми знайомі давно з ним, але на рівні привіт як справи), він періодично питав за мене, вона розповіла за велосипед, і з цього і розпочалось наше з ним спілкування. Він велосипеда дав, підтримував, допомагав. Коли Богдан колотив моїм життям, ця людина стала опорою, ми вирішили жити разом. Якось з Богданом пішла розмова про те, що скоро школа, дитячий садок, що я з дітьми переходимо жити до цього чоловіка, він живе в центрі міста, тому мені зручно і школа і садочок, але так як він батько, я дозволяю забирати зі школи, садка дітей, гуляти і через годинку дві привозити до мене, або я їхатиму забиратиму від нього. Я на той час, навіть не здогадувалась який звір в ньому живе, я надіялась, що все буде мирно, але все стало катастрофічно.
Я хотіла вже забирати дітей, йти додому (до батька), то віддав він мені тільки меншого сина, а старшого начав при мені ж настроювати проти мене, він обзивав мене, говорив дитині що якщо перейде зі мною до чужого дядька, то всі його будуть бити, що народимо йому братиків і сестричок і будемо заставлять їх глядіти, що буде голодний і босий, що він мені потрібний тільки щоб гроші отримувати, що я здам його в інтернат і багато всякої другої гадості. Затягнув малого в хату, мене з Назаром вигнав з двору і сказав що Дениса я не побачу. Я звернулась в міліцію, мені пояснили, що немає рішення суду, нічим допомогти не можуть. Я знову найняла адвоката, розпочала готовити позов в суд, а за цей час відбувалось те, чого жодній матері не побажаю пережити. До суду щоб подати такий позов, потрібно спочатку було подати звернення до соціальної служби захисту дітей. Я звернулася до СЗД, вони сказали те ж саме, що без рішення суду вони не можуть нічого зробити крім просто прийти, подивитись умови проживання, провести комісію і зробити висновок-рекомендацію для подачі в суд. Прийшли, спочатку до нього, вислухали Богдана та його батьків, послухали що я алкоголічка, наркоманка, легкої поведінки і взагалі, що б’ю-убиваю дитину (а саме Дениса, за Назара ні слова), потім представники прийшли до мене (до батька) додому, начали читати мені лекцію про алкоголізм, що руки трясуться (хоча на той час він вимотав мені так нерви, не даючи дитину, заявами, судами, що хотілось би на них глянути в такій ситуації), і сказали, що дитину забрати не можуть. Потім один раз перед школою 29 серпня Денис ночував в мене (вже в чоловіка з яким я зараз живу), все було добре, дитина була задоволена, а наступного дня попросив дати Дениса, щоб мовби поїхати в Черкаси докупити йому одяг до школи і назад мені його вже не віддав (я думаю тому, що Денис розповів що в мене йому сподобалось). 1 вересня дитина пішла від нього в школу (хоча коли в нього проходили припадки ненависті, він обіцяв, що дитина піде від мене, що я як мати краще підготую одяг), але в останній день сказав ні. 1 вересня я з Назаром пішли в школу на свято, але після уроків я прийшла і дитини в школі вже не було. І вже з 2 вересня дитина не відвідувала школу. Коли я поцікавилась причиною, то він сказав що в дитини зовнішній геморой, а через те, що коли в мене він ночував то я побила його ногами. Лікарі (Зоя Анатоліївна та медсестра) нашої поліклініки підчас мого з ними спілкування розповіли, що він приходив, говорив що я побила, вони пояснили що це просто неможливо, що геморой хвороба викликана твердою їжею, тяжкою працею, сидячим образом життя, статевим втручанням, але він вперто доказував своє. За тверду їжу, я швидше повірю тому, що коли ми були разом і дитина йшла в гості до баби (матері Богдана), то вона готувала картопляне пюре, яке любить Дениска, кашу, а я оказалась поганою матір’ю тому, що заставляла їсти хоч трошки суп, борщ, рідку їжу. Пізніше назначили комісію для нас, на ній взагалі я була шокована, а саме тим, що коли дитина спілкувалася з психологом з комісії (близько 5 хвилин), то вони сказали, що дитина йде на контакт легко, сказав що хоче жити з батьком, що мама ним не цікавиться, що все купував батько, і я його б’ю. За 5 хвилин їхнього спілкування вони оказується «краще» взнали семирічну дитину, чим я мати за весь час?! Далі дитина була з ним, мені його він навіть не показував, Назаром не цікавився, навіть не знав яка група в дитини в садочку, продукти в садок не дав (хоча город в нього садила я, прибирала до червня місяця я, а з червня він нічого не давав, ми з дітьми користувалися овочами мого батька, друзів, які постійно нам допомогали). Ми з моїм теперішнім чоловіком самі знайшли все необхідне до дитячого садочка, кошти, одяг, продукти. Денисику передала те, що ми ще з ним купували до школи, отак я чекала коли назначать суд. Денис місяць пробув дома на лікарняному, а коли пішов до школи я вже змогла побачити його там. В школі спочатку він реагував на мене як і прийнято син з мамою, з любов’ю, говорив що скучив, хоче до мене. Але коли взнав Богдан що прихожу до нього, настроїв дитину так, що дитина писала на диктофон при Богданові ж нашу розмову по телефону, в розмові говорив що я його б’ю, батько мій б’є, що я не його мама, скільки ще поганого, що там були явно не його фрази, такі як: «Мама, твій борщ навіть собаки не хочуть їсти. Мама, ти нічого не купувала, все купував папа і кредитку гасив папа. Мама, я потрібний тобі тільки щоб отримувати аліменти». Я пішла в школу, до шкільного психолога і попросила її провести з ним бесіди, пояснила їй, що я як мати хочу зрозуміти чим викликана така поведінка дитини, чи він заляканий, чи йому щось пообіцяли, чи й правда він мене бачити не хоче. Вона отримала дозвіл від мене, спочатку вговорила Богдана, поспілкувалася декілька раз з дитиною, а потім якраз в день суду попросила з нею зустрітись щоб розповісти результат. Приблизно передам її слова: «Дитина настроєна, тому, що говорить дорослими фразами, поняття мама сформовано правильно, любить, поважає, що доказано тестами, на контакт йшов дуже легко. Поведінка Богдана (з яким вона також спілкувалася) така тому, що він ждав що я повернусь, буду молити помиритись, а я не те що пішла від нього, так ще й зійшлась з чоловіком, в мене все добре і він не може позволити щоб ще й дитина пішла від нього і він залишився сам (це не прямі його слова, але з його слів висновок такий).» Коли я довго не могла зрозуміти що як можна так мстити дитиною, то вона пояснила, що речі подарувала, борги за ремонти, вікна подарувала, а крім дитини більше і вжалити немає чим. Вона мені пояснила, що так буває, коли мама дитині все дає 25 годин в сутки, то стає для дитини буднем, а папа святом, що в моїй ситуації не важливо де ночувати буде дитина, а важливі години проведені з ним, щоб я стала святом, а папа буднем. В суді, я змінила позовні вимоги. Я погодилась з тим, щоб дитина була в нього, а мені години (які ми з Богданом погодили разом), прийняли рішення пн. 13.00-20.00, ср 13.00-20.00 та з пн. 13.00 аж по нд 13.00, рішення було прийнято, він в суді говорив, що хоче все мирно, що не буде перешкоджати, але як тільки дійшло до діла, то знову не дав дитину. Спочатку сказав буде документ тоді і буде розмова (напевно дома дійшло, що в мене днів багато, що повних в нього вт та чт, а вихідні мої, пн., ср практично зі мною), я дочекалась рішення, пт приїхала по дитину, а він мене прогнав, вдарив, сказав що моє рішення йому до спини. Написала в той же день (9 жовтня) заяву в міліцію (свідки конфлікту з ним та його мамою були сусіди) про те, що погрожував, не дав дитину, вдарив. Вони сказали що писати потрібно ще й в виконавчу службу, а вони нічого зробити не можуть крім бесіди з ним. В пн. він дав мені дитину, буквально на годинки 2-3, пояснюючи що уроки робити потрібно.Завезла дитину йому і вже в ср знову відмовив, кажучи що Денис не хоче йти, бо обіжала його, що він був голодний. І знову все пішло спочатку, дитину не давав, на рішення суду сказав йому начхати. Потім як тільки я приходила до Дениса в школу, він починав колотити за Назара. Говорив приїду візьму Назара, а потім не дзвонив і не їхав, як тільки я знову йшла до Дениса, відразу ж дзвінки, погрози і згадував, що є ще можливість насолити мені через Назара.
9 листопада я Назара зібралась везти в дит садок на таксі (була погода погана), оскільки ми живемо в районі автомагазина на кільці, Богдан їхав в школу з Денисом і побачив як мій теперішній чоловік тримає Назара на руках. Мені видно від двору район церкви, я бачила що там стоять машини таксі і вирішила, що скоріше там буде машина чим дочекаюсь біля двору. Чоловік пішов в двір, а я з Назаром на руках пішли до р-ну церкви. Ми спішили, Богдан на машині перегородив нам дорогу посеред тротуара, начав обзивати мене, кричати яке має право той мій чоловік тримати дитину, почав вихвачувати Назара з рук, дитина злякалась (він і після літа вже його бувало боявся, вночі скрізь сон говорив «не бий маму», в дит садку вихователька говорила що Назар по-дитячому говорив що папа Богдан бив маму) в той день, малий вчепився в мене і не хотів до нього йти (свідок цього був мій співробітник, який йшов на роботу), він мене штовхав, шарпав за руку, в одну сторону шарпав мене, другою рукою відривав дитину, а коли побачив що підбігає співробітник, пустив, сів в машину і поїхав. Я на таксі поїхала в дит садок, він приїхав туди, начав ще там колотити, погрожувати, обзивати, до вихователів побіг (в цей день він вперше взнав де група дитини, вперше приїхав в садочок). Я пішла в міліцію, написала заяву, що вже сил немає терпіти таке. Дома коли вже роздягалась, побачила що вся рука в синяках, сліди від пальців, наступного дня я зняла побої, а він взнавши про це, написав заяву, що я мовби в серпні в нього забрала золотий хрестик сина Дениса і відмовляюсь його віддавати (хоча крижму, хрестик, весільні речі забрала ще тоді в червні коли переходили з дітьми від нього, віддавати не відмовлялась, на його прохання в день побоїв сказала ж, що в пт буду їхати по Дениса і віддам хрестик якщо вони так хочуть), а він в чт написав заяву, і що цікаве, не написав крижму, коси, нігті, які я зберігала, а чомусь саме хрестик, і як так, прийшла забрала?! В пт при свідках я віддала хрестик, а дитину знову не дав.
Після, я написала заяву в виконавчу, на сьогоднішній день вони направили йому лист, чекаю їхньої допомоги, також я звернулась знову ж в соціальну службу захисту дітей, щоб вони на цей раз хоч щось зробили, щоб провірили чим кормлять дитину, посприяли на виконання ним рішення суду, щоб поговорили з людьми, сусідами про мене і нього. Він курить траву, про це багато хто знає, сусіди не раз чули як вечорами в гаражі сполошні засідання з кахиканням, попросила щоб вони хоч щось уже робили, а не просто спитали семирічну дитину протягом 5 хвилин і читали мені лекції. Не знаю чи хоч якісь міри прийняли, але на сьогоднішній день результату від законних органів немає жодних. За побої тиша, пояснюють що кримінальна справа відкрита, але дуже багато нагальних справ в слідчої, щоб почекала поки визвуть, служба СЗД також мовчать, виконавча ждуть поки він отримає лист і явиться до них, а я вже не знаю куди ще звертатись щоб спасти свою дитину від тієї атмосфери.
Богдан невідомо чи працює, Тому дійшло до того, що на вулиці є сім’я мама сліпа, її дочка років 25 на групі із сахарним діабетом, внучка років 6 та чоловік мами (прізвище дочки Бойко), проживають вул.. Забережна, 112. Вони в кіоску брали продукти, бувало в борг, по словам мами Богдана заборгували кошти, які 9 жовтня 2015 папа Богдана пішов з них «вибивати», він зарвався в їхній дім, душив дочку, яка тримала свою дитину на руках, нишпорив по будинку, шукаючи карточку та гроші, потім вигнали його з будинку, заперлися і приїхав Богдан, виламати намагався двері, погрожував. Наступного дня наскільки я знаю пішли в міліцію, знімали побої, бо в цієї дівчини вся шия аж синя була.
Я пришлого року багато раз приходила в школу до Дениски, була на святі «Казки» в день Бібліотекаря, цікавлюсь дитиною, в школі дитина реагувала на мене відповідно, з любов’ю та повагою, говорив що хоче до мене, але боїться що його знову не пустять. Коли ввечері я приїхала його забирати, як завжди його навіть не бачила, в двір не заходжу, так як Богдан сказав що якщо зайду, то ноги переламає, а на моє прохання вдягнути і вивести мені дитину, відразу «Він сказав що не хоче до тебе, а я знать нічого не знаю», ні попередження про виконавчу, ні міліція, ні інші мої слова його не цікавлять, не лякають, від нього тільки погрози та куча обзивань.
4 грудня 2015 в пт я заходила до Дениски в школу, все було добре, я написала йому розклад на наступний тиждень, продивлялася щоденник, зошити, потім в коридорі (була перерва, в коридорі була вчителька, прибиральниця, діти, однокласники його) ми спокійно поговорили, сказав що хоче до мене, але боїться що знову його не пустять. Ввечері я приїхала по нього він його не дав, навіть не показав. А наступного дня 5 грудня написав на мене заяву в міліцію, що я в школі погрожувала дитині фізичною розправою, а потім ще й по телефону, за те, що він не хоче до мене йти.
Дуже хотілося б, щоб ця сім’я нарешті почала дотримуватись законів, перестали труїти людей продуктами з того кіоску, травмувати дітей, боюсь що дитині наскільки зламали психіку, що без психологів потім не обійтись.
Літом я з чоловіком і молодшим сином їздили на море, просила відпустити Дениса, але знову отримала відмову, ціле літо дитини мені навіть не показували. Коли я пішла провідати Дениса в школі (що єдина моя можливість), пересіклась там з Богданом і він на очах в чужих батьків, на очах дитини мене виганяв зі школи образливими словами, погрозами.
В цьому році я перевела Назара в ближчий до нас садочок, куди почав їздити Богдан, оскільки рядом зі школою де навчається син Денис. Після моїх візитів в школу, Богдан поїхав в садочок, де Назар почав плакати, не хотів йти до нього, коли вихователі заспокоїли дитину, він начав накручувати Назара (що можуть підтвердити вихователі), говорив що одяг брудний, що потрібно його любити, а мене і мого чоловіка ні, коли почув що Назар не хоче до нього, то ще більше почав накручувати його.
Після таких візитів Назар в садочку начав плакати просто підчас гри, проситися додому, до мене, говорити що не хоче ходити в садочок, бо туди ходить Богдан, в такому стані він був на святі Новорічної ялинки, де це все бачили вихователі. Після такого випадку я звернулася знову до соц. Захисту дітей, з проханням допомогти, на що знову відмова свого роду. Вони сказали, що все що можуть зробити, це лише зібрати комісію, на якій якщо не дійдемо згоди, то просто дадуть рекомендацію звернутись до суду, але є велике АЛЕ, оскільки суд в нашому місті вже рік як не розглядає справи, немає акредитації і невідомо коли запрацює. От і виходить, що в мене невідомо який вихід з цієї ситуації і де цей вихід шукати, адже всі посилають по колу. В міліції всі справи позакривали, майже під примусом, прокурор до якої попала справа, добровільно-примусово мене «попросила» написати що претензій не маю, після чого я взнала що ця Аліса більше не працює в прокуратурі, і так було майже з усіма моїми заявами (погрозами, побоями).
Прошу допомогти мені знайти вихід з цієї ситуації, як повернути старшого сина, захистити меншого, що робити, якщо не працює суд, а остальні органи зсилаються один на одного…
Александр (Волноваха)
Вопрос задан 05 января 2017 г., 11:30:48
Помогите ,пожалуйста!Двух детей без их согласия могут вывезти на оккупированную

территорию.

Мы с женой и двумя внуками в мае 2014г.уехали с Донецка и проживаем в селе

Донецкой обл.на территории Украины. Внуки 1 сентября 2014г.пошли в школу в 3 и 1

класс.Сейчас обучаются в 5 и 3 классе.
Наша дочь является матерью одиночкой.Проживает в г.Донецк,воспитанием детей не

занимается. В июле 2015 мы подали иск в суд о лишении её родительских прав.В июне

2016 было вынесено решение : в иске отказать и забрать детей и передать их

матери.Дети прячутся,убегают и судебные исполнители не смогли их забрать.Нами

была написана апеляционная жалоба.28.09.2016г.апеляционный суд Донецкой

обл.оставил решение районного суда в силе.Мать детей не забрала.Живет в

Донецке.Дети остались с нами,но живут в постоянном стрессе.Боятся что приедет

мать и заберет их.
Может есть какое-нибудо правовое решение нашей проблемы.Может подавать иск в суд

"Об отобрании детей у матери" или может есть возможность оформления опекунства?
Ответ на вопрос:
Так, Вам терміново потрібно офоромлювати опікунство над дітьми, а підставою буде відсутність участі матері у вихованні дітей.
Сергей (Никополь)
Вопрос задан 05 января 2017 г., 09:46:34
Здравствуйте! У меня есть задолженость в микрозаймовой организации, но меня призывают в армию! Как это отразится на моей задолжности и что мне делать в данной ситуации?
Надежда (Мариуполь)
Вопрос задан 03 января 2017 г., 21:03:56
Лечение и последствия перелома вертлужной впадины.
Перелом вертлужной впадины тазобедренного сустава при ДТП. Меня сбила машина на пешеходном переходе. Какаю сумма материального, марального (душевного) ущерба при ДТП я должна получить, как пострадавшая от водителя, если я не застрахована??? Кто назначает сумму и какая она может быть, если водитель после ДТП не отказался в помощи лечения. Какую минимальную и максимальную сумму, может назначить суд в этом случае?
Надежда тел: +380983150483
Юра (Львов)
Вопрос задан 03 января 2017 г., 18:07:44
Может ли сотрудники полиции выступать свидетелями при вынесении постановления об админ. нарушении,сам заполняющий постнаовление и его напарник?
Задать вопрос

Ваше имя:*
Откуда Вы?:
Ваш e-mail:
Ваш вопрос:*
Введите число (защита от ботов)*: Обновить код
Поля отмеченные звездочкой (*) обязательны для заполнения